Ультразвукове застосування для дисперсії графену
Mar 15, 2018
Залишити повідомлення
Хімічний спосіб спочатку окисляє графіт до окису графіту за допомогою реакції окислення та збільшує інтервал між шарами шляхом введення функціональної групи, що містить кисень, на атоми вуглецю між шаром графіту та шаром, тим самим послаблюючи взаємодію між шарами.
Загальне окислення
Методи включають метод Бріді, метод Стауднемайера та метод Хаммерса [40]. Принцип полягає в тому, що графіт спочатку обробляється сильною кислотою.
Потім додайте сильний окислювач для окислення.
Окислений графіт утворюється в окисі графену за допомогою ультразвукового розслаблення, а потім додають з відновником для зменшення, отримуючи таким чином графен.
Загальноприйнятими відновлювачами є гідрат гідрат, NaBH4 і сильний лужний ультразвуковий відновлення. NaBH4 дорого коштує через високу ціну і легко зберігає елементи B.
Ультразвукове відновлення сильних основ є простим та екологічно чистим, але його важко повністю відновити, і після редукції зазвичай існує велика кількість залишкових кисневмісних функціональних груп.
Тому, щоб знизити оксид графіту, дешевший гідрат гідразину. Перевага зниження гідрату гідрази полягає в тому, що здатність до зниження є сильною, і гідрат гідразину легко випаровується, і в продукті не залишаються домішки. У процесі відновлення зазвичай додають відповідну кількість води аміаку, з одного боку, зменшується здатність гідразину гідрату.
З іншого боку, поверхня графена може взаємно відштовхуватися через негативний заряд, тим самим зменшуючи графенову агломерацію.
Широкомасштабна підготовка графена може бути досягнута завдяки хімічному окисленню, і дисперсія проміжного оксиду графена у воді є кращою.
Легко усвідомлювати модифікацію та функціоналізацію графена, тому цей метод часто використовується при дослідженні композиційних матеріалів та зберігання енергії. Але через окислення
Відсутність деяких атомів вуглецю в ультразвуковому процесі та залишок кисневмісних функціональних груп в процесі редукції часто призводять до того, що отриманий графен містить більше дефектів, знижує його провідність і, таким чином, обмежує його вимогу щодо високої якості графена. Застосування

